Загальне
Якщо ви не задоволені своїм становищем, ви не можете бути щасливими. Якщо ви не усвідомлюєте, що маєте, ви не можете бути щасливими. Багато людей, на жаль, стали дуже ненаситними і ніяк не можуть насититися. Звичайно, прагнути завжди кращого та красивішого — це не помилка. Але спочатку давайте заспокоїмося і поглянемо на ті блага, які маємо. Найважливіший дар — це наше здоров’я. Навколо нас так багато людей, які втратили здоров’я. Якби ті, хто каже, що нещасні, відвідали лікарні, то швидко усвідомили б, який дар мають у своїх руках. Ми забули дякувати. У всіх молитвах, коли ми говоримо «естагфуруллах» і «ельхамдуліллах», ми фактично кажемо «пробач», «дякую, Аллаху». Звісно, якщо повторювати це як завчені слова, вони втрачають сенс. Ось тому потрібно повторювати їх не як папуга, не розуміючи суті, а справді усвідомлюючи їхнє значення. Звісно, наші мрії мають бути високими, звісно, ми маємо прагнути кращого, але водночас маємо дякувати. Ми вже не дякуємо і не задовольняємося тим, що маємо. Ми купуємо будинок, про який мріяли роками, але коли купуємо його, втрачаємо своє захоплення. Усе одразу втрачає сенс.
Споживче божевілля змушує людей з кожним днем витрачати дещо більше. Людина не повинна втрачати власних почуттів. Якщо втратити цю межу, повернення назад вже немає: ми починаємо прагнути безмежного, стаємо ненаситними. Ми стаємо схожими на вантажівку, у якої відвалилися гальма. Треба трохи заспокоїтися. Треба зупинитися, поспостерігати. Саме з цього починається усвідомленість. Потрібно подивитися, що ми маємо. Ми панікуємо, думаючи: «Я здоровий, у мене є сім’я, кар’єра йде добре… Але у мого друга всього більше, а у мене — менше!». Ми порівнюємо себе, свою красу з іншим зображенням, з іншою людиною. Ми порівнюємо свою зовнішність, дім, машину, прикраси, які носимо, навіть своїх дітей. Однак лише заспокоївшись, ми можемо усвідомити життя. Про це ніколи не слід забувати. Щоб через роки не казати: «Чому я не зміг оцінити те, що маю?», ми маємо позбутися амбіцій, які виводять нас із-під контролю. Ми часто зустрічаємо людей, які мають здорову, щасливу сім’ю, успішну кар’єру, закінчили престижні навчальні заклади, але дивляться лише на порожню частину склянки і перетворюють своє життя на проблему через зайву вагу. У верхній частині склянки залишилося трохи вільного місця — ну що ж, нехай так і буде! Ніхто не є ідеальним. Та й як взагалі все може бути ідеальним?
Коли ми відчуваємо птахів, що літають, шелест листя, сонце, що прокидається вранці, ми можемо усвідомити сенс життя. Давайте трохи свідоміше використовувати наші п’ять органів чуття і почнемо помічати життя, яке пролітає повз нас. Ми прийшли у цей світ не лише для того, щоб працювати й заробляти гроші. Звичайно, досягати успіху — це приємно. Але якщо ви будете сприймати життя як подорож, то отримаєте від неї справжнє задоволення. Уявіть собі поїздку на автобусі. Якщо ви закриєте очі на весь шлях і відкриєте їх лише на кінцевій зупинці, то вся подорож виявиться марною. Не подорожуйте даремно — насолоджуйтеся нею.
Єдина відмінність між щасливими та нещасливими полягає в тому, щоб «діяти». Не слід порівнювати себе з іншими, а треба бути вдячним, навчитися заспокоюватися та зупинятися, щоб поглянути на себе з боку. Ми повинні вміти запитати себе: «Що відбувається в моєму житті саме зараз?» Найголовніша причина нещастя — це нерозуміння того, що ми маємо. Якщо ми не будемо вдячні, Всесвіт не дасть нам того, за що ми могли б бути вдячними. Якщо ти не цінуєш це, не дякуєш за це, не висловлюєш свою вдячність, то Всесвіт дасть тобі події, в яких ти не відчуватимеш визнання і не отримаєш того, на що заслуговуєш. «Всесвіт — як дзеркало. Ти отримуєш те, чим сам є».
Ми — гості у цьому всесвіті; ми прийшли сюди і маємо дякувати за дари, які нам дано. Якщо, завітавши до чийогось дому, ми дякуємо за те, що нам щось запропонували, то маємо дякувати й за дари, які дарує нам всесвіт, маємо висловлювати вдячність. І чим більше ми дякуємо, тим більше стає приводів для вдячності!