Загальне
Комплекс неповноцінності — це складний психічний та емоційний стан, який змушує людину відчувати себе в деяких аспектах гіршою за інших. Зазвичай це почуття формується ще в дитинстві та призводить до того, що людина відчуває свою неповноцінність у різних сферах, таких як соціальний статус, зовнішність чи рівень освіти. Ці почуття підривають самооцінку людини та заважають їй розкрити свій справжній потенціал.
Комплекс — це горб на спині людини. Він не дозволяє людині йти, рухатися вперед і підніматися. Адже замість того, щоб рухатися до мети, людина змушена нести тягар свого комплексу. Цей горб ускладнює просування людини, досягнення її цілей та вільне пересування. Люди, які мають комплекси, постійно відчувають потребу доводити свою цінність іншим. На їхню думку, лише так вони можуть здобути визнання. Однак ці зусилля виснажують енергію людини та заважають їй спрямуватися до більших цілей.
Більшість комплексів неповноцінності формуються в дитинстві. Відсутність підтримки та позитивних висловлювань з боку батьків та оточення може спричинити виникнення цього комплексу. Діти, засвоюючи почуті негативні висловлювання (наприклад, «Ти дурень», «Ти тупий», «У тебе великі вуха»), можуть втратити впевненість у собі та перенести це почуття у доросле життя. Щоб запобігти формуванню комплексу неповноцінності, людину слід підтримувати у розвитку впевненості в собі ще з дитинства. Розмовляючи з дітьми, ми повинні використовувати слова підтримки, позитивні та сповнені любові, усвідомлюючи можливість виникнення комплексу неповноцінності в майбутньому.
Лікування розпочнеться після того, як людина усвідомить наявність у себе комплексу неповноцінності; доки вона не прийме свій стан, рішення знайти неможливо. Згодом завдяки терапії, роботі над самооцінкою та розвитку самосвідомості людина почне відкривати свій потенціал, не порівнюючи себе з іншими. Людина знаходить рішення своїх проблем, визнаючи, що ніхто не є ідеальним і що у кожного є свої сильні та слабкі сторони. Направлення уваги на сильні сторони та їх розвиток, а не на слабкі, сприятиме знаходженню рішення.
Під час лікування людина повинна ставити перед собою невеликі цілі та, досягаючи кожної з них, трохи підвищувати свою самооцінку. У міру зростання самооцінки зникнуть порівняння, що викликають комплекс неповноцінності. Самооцінка та комплекс не можуть існувати одночасно. Під час лікування важлива підтримка сім’ї та оточення. Друзі, родина та оточення повинні поводитися так, щоб сприяти психологічному розвитку людини. У деяких випадках для лікування може знадобитися психологічна терапія під наглядом фахівця.