Відкрийте для себе шляхи, як зробити у своєму житті безповоротний крок, рішуче рухатися до мети та наважитися на зміни, не боячись, що кораблі відпливуть.

Іноді те, що у вас немає шансу на повернення, — це не погано, аби тільки можливості вас мотивували… Коли ви спалили мости, у вас залишається лише один шанс: або програти, або виграти!

Коли іспанський дослідник Ернан Кортес у 1519 році ступив на береги Мексики, він прагнув, щоб його військо завоювало ці землі для Іспанії. Умови були надзвичайно важкими: просуваючись углиб країни, він постійно стикався з несприятливими умовами та нескінченними хворобами. Коли солдати почали розчаровуватися й сперечатися щодо повернення додому, він сказав своєму ад’ютанту: «Я хочу, щоб ти пішов і спалив кораблі». Таким чином, він не залишив своїм солдатам іншого вибору, окрім як завоювати мексиканські береги. Якщо ми хочемо досягти успіху, нам треба спалити кораблі! Якщо ми справді прагнемо успіху, нам слід рухатися в одному напрямку з усією силою. Якщо у нас немає шляху назад і єдиний варіант — це досягти успіху, то ми повинні докласти всіх зусиль, щоб досягти успіху. Тож, як же нам спалити кораблі?

Налаштуйте свій розум!

Припустимо, ми поставили собі мету: досягнемо своєї ідеальної ваги! Повторюйте це всюди, використовуючи фрази на кшталт: «Я досягну своєї ідеальної ваги, моя мета — ідеальна фігура!», щоб, якщо не вдасться, вам було соромно. Ось ви спалили мости — ви вже це сказали. Такі та подібні висловлювання не тільки мотивують вас і налаштовують ваш розум, а й змушують вас йти до кінця.

Розповім про випадок, який трапився зі мною особисто: наприкінці 80-х років я пережив невдалий період у бізнесі й, у прямому сенсі, збанкрутував. Я не лише втратив власні гроші, а й заборгував у всіх підряд, і подумав, що виходу вже немає. Мої родичі сказали, що я можу поїхати до Франції. Єдиний вихід для мене полягав у тому, щоб там попрацювати, виплатити борги, а потім нарешті перепочити. Ми збиралися поїхати, але грошей не вистачало. Ті гроші на квитки, які ми ледве зібрали, навіть не вистачило б, щоб дістатися до Франції. Ми полетіли літаком до Австрії, а потім поїздом — до Франції. Якби родичі не зустріли нас на вокзалі, ми б не змогли дістатися до місця призначення навіть на таксі. У той момент, дивлячись на загальну картину тих негативних подій, що сталися з нами, я усвідомив, що насправді саме вони підштовхнули мене до моїх мрій — піти слідом за різними культурами світу…

Криза перетворилася на можливість

Завдяки несприятливим обставинам я отримав можливість познайомитися з іншою культурою, вивчити нову мову та пройти навчання, яке допоможе мені просунутися у своїй професії. Криза в моєму житті перетворилася на величезну можливість. У Франції я зіткнувся з дуже складними умовами, але не здався.

Я знову стала студенткою, знову пішла до університету, вивчала французьку мову та літературу в Сорбонні. Вивчила іноземну мову, вдосконалила свою професію. Тим часом я потрапила у скарбницю особистого розвитку — моєї великої пристрасті. Тоді в Туреччині про особистий розвиток майже не знали. Наприкінці 80-х років у Франції в цій сфері настали найкращі часи. Скрізь проводилися курси: йога, медитація, творча візуалізація, як писати мантри…

Проводилися навчальні курси, виходили сотні книг. Коротше кажучи, я потрапив у справжній скарб, який змінив моє життя. Але якби я не спалив мости й не сприйняв кризу як можливість, за звичайних обставин я міг би повернутися до Туреччини вже через тиждень. Ось у такій ситуації ти борешся, робиш усе, що в твоїх силах, аби досягти успіху.

Его — це тема, з якою ми стикаємося дуже часто і яка водночас викликає чимало занепокоєння… Що таке его? Як його слід контролювати? Чи є его шкідливим? Навіщо воно потрібне? Які перешкоди воно створює? Як суспільство сприймає людей з великим его? Давайте трохи поміркуємо над цими питаннями.

Его — один із найважливіших чинників, що отруює людину зсередини. Адже в основі багатьох проблем, з якими ми стикаємося у своєму оточенні, лежить саме его. Це можна спостерігати не лише на індивідуальному, а й на суспільному рівні: у родині, на роботі, у колі друзів або в ширшому масштабі — у міжурядових відносинах…

Значна частина сучасних проблем пов’язана з его. Якщо роз’яснити це детальніше, то деякі політичні лідери діють, використовуючи висловлювання на кшталт «це зробив я», «це сказав я». Ці індивідуальні демонстрації сили насправді є нічим іншим, як грою его, яка порушує соціальну та економічну рівновагу. І, на жаль, така поведінка не обмежується лише цією особою, а завдає шкоди суспільствам і навіть усьому світу.

Хто такий егоїст? Це людина, яка думає лише про себе. Для такої людини інші люди, тварини, природа чи колективне життя не мають жодного значення. Адже вона ставить себе в центр усього. Таких людей ми часто бачимо у своєму оточенні. У родині, на роботі, навіть у соціальних мережах… І таких людей зазвичай вважають відштовхуючими. Адже его віддаляє людей одне від одного; руйнує стосунки, підриває структури.

Таємниця поняття «ми»

У стосунках, у родині чи в робочому середовищі розмови, що починаються з таких фраз, як «ти ще маленький», «ти не розумієш», «ти ж жінка, ти ж чоловік», зазвичай закінчуються розчаруванням. Адже ці висловлювання ґрунтуються на егоїзмі. Натомість здатність говорити «ми», давати простір думкам кожного та обирати спільний шлях зміцнює стосунки.

У діловому світі спостерігається подібна ситуація. Система, заснована на егоїзмі, на кшталт «я сказав, ти сказав» або «ти працюєш під моїм керівництвом», у довгостроковій перспективі не працює. Справжні успіхи народжуються в середовищах, де панує дух «ми». Адже жодна людина самотужки не може підтримати структуру. Діяти разом, рухатися вперед, спираючись на колективний розум, завжди є більш раціональним і стійким підходом.

Коли ми ставимо слово «ми» у центр життя, не лише наші стосунки стають кращими, а й світ, у якому ми живемо, перетворюється на місце, де жити приємніше.

Ділитися та діяти разом

Адже у слові «ми» немає его.

І ось наше гасло:

«Сьогодні ми створюємо себе ще досконалішими».

Це не просто вислів про особистий розвиток; це також заклик до суспільної усвідомленості. Адже разом ми сильніші. Поодинці ми не можемо бути досконалими, але разом можемо стати кращими.

Люди, які кажуть «я», рано чи пізно стають приреченими на самотність. А ті, хто каже «ми», зростають разом, отримують і надають підтримку, діляться, примножуються. Ця різниця відчувається в усіх сферах життя.

Уявіть, що ми живемо у світі, де панує не его, а свідомість «ми»… Не залишиться ані війни, ані руйнування довкілля, ані самотності, ані голоду. Адже цей світ справді має достатньо ресурсів для всіх. Головне — ділитися, думати разом і діяти разом.

Коли люди стикаються з неприємною подією, вони завжди реагують приблизно однаково. «Всесвіт мене не любить, Аллах мене не любить, все навалюється на мене, все йде на гірше…» — скаржаться вони, нарікають. Не все, що трапляється з людьми, є поганим. Згадаймо наше прислів’я: «У кожному злі є щось добре». Коли з нами трапляється щось погане, не варто відразу впадати у відчай. Давайте почекаємо трохи, а вже потім приймемо рішення щодо цієї події; не поспішаймо говорити: «Це було погано» або «Це вийшло не так». Наприклад, для людини, яка розійшлася зі своїм коханим, ситуація, в якій вона опинилася, здається поганою. Але замість того, щоб думати негативно, їй слід повірити, що у Всесвіту є для неї кращий план. 

Треба вміти чекати

Не варто заважати планам Всесвіту своїми негативними думками. Якщо стосунки не складаються, сторони не щасливі або їхній кінець не буде таким, як ви того бажаєте, навіщо тоді витрачати час? Закінчення стосунків, можливо, дасть вам можливість познайомитися з кимось кращим, а може, відкриє перед вами можливості, про які ви навіть не думали. Люди повинні користуватися можливостями, а не сумувати через те, що сталося. Навіть якщо подія здається негативною, слід чекати на хороші можливості, що з’являться після неї, і дати їй шанс. Ніколи не можна знати, скільки часу доведеться чекати, але для цього потрібно дати життю час. Кожна людина, яка замислюється над творчою силою Всесвіту, може легко побачити, що Всесвіт має план, створений для людей. Щоб плани могли сформуватися й здійснитися, людина повинна дати їм шанс, чекати й прийняти їх. 

Зіткнувшись із негативними подіями, не варто реагувати словами на кшталт «моє життя скінчилося» чи «я цього не витримаю». Через рік-два після цих подій людина може зрозуміти, що те, що вона пережила, пішло їй на користь. Події, які ми вважаємо поганими, іноді слугують для нашого розвитку та стрибка вперед. Людина може це зрозуміти лише з часом. Однак у момент події важливо діяти без упереджень і не ображатися одразу. Коли відбуваються великі зміни, не варто приймати рішення одразу. Правильніше буде прийняти рішення трохи пізніше, проявивши терпіння. Зрештою, у 90 % випадків людина розуміє, що ситуація, яка спочатку здавалася поганою, насправді була на її користь. Головне — правильно сприймати послання, які надсилає Всесвіт. 

Всесвіт завжди надсилає повідомлення 

Перешкоди, які ставить перед нами Всесвіт, також служать для нашого прогресу. Стрибуни у висоту не стрибають з місця. Щоб стрибнути, вони відступають назад, розбігаються й набирають швидкість, а потім стрибають якнайвище. Насправді відступ не означає нічого поганого — він створює рушійну силу, яка просуває людину вперед. Це також показує, що з правильної точки зору те, що здається поганим, насправді є добрим. 

Протягом дня звертайте увагу на послання, які надсилає вам життя, та на випробування, які ставить перед вами Всесвіт. Вони не завжди є чимось поганим: зберігайте чистоту серця, будьте чесними, будьте добрими. І Всесвіт буде чесним до вас.

Самооцінка — це процес, що починається ще в дитинстві. Поведінка батьків відіграє визначальну роль у формуванні особистості дитини. Ці взаємодії, що відбуваються, зокрема, на підсвідомому рівні, формують у людини почуття впевненості в собі. Однак пояснювати брак впевненості в собі лише дитинством, спираючись на минулий досвід, не є рішенням проблеми. Людина має потенціал до змін і перетворень у будь-який період свого життя. Багато поведінкових моделей, зокрема й впевненість у собі, можна перебудувати.

Справжня впевненість у собі розвивається завдяки повторюваним досвідом, практиці та успіхам. Вона не формується лише завдяки похвалам чи зовнішній мотивації. Такі висловлювання, як «Ти чудовий, ти дуже розумний», не мають достатнього впливу, якщо не підкріплені відповідною поведінкою. Впевненість у собі зростає в міру досягнення успіхів; тому важливо, щоб людина навчалася на практиці та брала активну участь у процесах.

Вплив ставлення батьків

У процесі виховання дітей слід уникати використання негативних висловлювань та підходів, що навішують ярлики. Позитивний та заохочувальний стиль спілкування підвищує впевненість дитини в собі. Досвід «самостійного вставання на ноги», набутий у ранньому віці, допомагає дитині стати стійкішою до труднощів, з якими вона зіткнеться в майбутньому. Здатність дитини самостійно знаходити рішення безпосередньо впливає на її здатність долати проблеми.

Цей підхід застосовується й у повсякденному житті. Наприклад, дитині слід давати можливість самостійно одягатися та виконувати домашні завдання. Такі можливості розвивають у дитини навички вирішення проблем та самооцінку.

Набуття впевненості в собі не обмежується лише дитинством. У дорослому віці цей процес також підтримується тим, що людина бере на себе відповідальність, робить кроки вперед і досягає результатів. У міру того, як людина бачить власні успіхи, її повага та любов до себе зростають. Це, у свою чергу, створює цикл внутрішньої мотивації.

Потреба у схваленні з боку інших

Нестача впевненості в собі часто супроводжується потребою в схваленні з боку інших. Якщо людина не має чіткого уявлення про себе, вона стає залежною від оцінок ззовні. Однак очікувати, що всі будуть вас підтримувати або правильно направляти, нереалістично. Іноді такі зовнішні впливи можуть формуватися під впливом негативних емоцій, таких як заздрість чи конкуренція.

У цьому контексті важливо, щоб людина ставила власні думки на перше місце. Людина, яка довіряє власній оцінці, є більш стійкою до зовнішніх маніпуляцій. Впевненість у собі зміцнюється завдяки такій внутрішній позиції.

Потреба у визнанні, повазі та схваленні

Людина за своєю природою має потребу в прийнятті, визнанні та схваленні. Ці потреби відіграють важливу роль у відносинах, які людина налагоджує зі своїм соціальним оточенням. Однак, коли ці потреби постійно задовольняються ззовні, людина може втратити внутрішню рівновагу. Тому людина повинна розвинути власну систему внутрішнього схвалення.

З іншого боку, не можна заперечувати вплив позитивних відгуків з оточення. Визнання заслуг людини або звернення уваги на її зовнішній вигляд може підвищити її мотивацію. Тому слід ділитися позитивними спостереженнями та використовувати мову підтримки.

Впевненість у собі формується не на основі думок інших, а завдяки власній внутрішній оцінці людини. Уміння слухати є цінним, проте в процесі прийняття рішень останнє слово має залишатися за самою людиною. Такий підхід зміцнює віру людини у власний потенціал.

Результати численних психологічних досліджень свідчать про те, що сприйняття в утробі матері та досвід народження є важливими моментами в житті людини.

Останнім часом, у міру зростання самосвідомості людини, вона все частіше звертається до технік, які дозволяють їй, завдяки ретроспективній роботі, усвідомити та відтворити всі етапи свого існування. З кожним днем дедалі більше людей, використовуючи такі популярні методи терапії, як психодрама чи гіпноз, намагаються пригадати свій стан у період плодового або ембріонального розвитку та стверджують, що згадують свої переживання під час пологів та у післяпологовий період. То чому ж нас цікавить наш стан у період ембріонального розвитку? Або чому ми хочемо знати, що ми відчували під час народження? Тому що ми в глибині душі знаємо: періоди, коли формується наше життя та наші реакції на нього, коли закладаються основи нашого характеру, починаються з перших миттєвостей виникнення нашої свідомості.

Численні психологічні дослідження дають позитивні результати, що підтверджують: сприйняття в утробі матері та досвід народження є моментами, які відіграють важливу роль у житті людини. Чутливість плода до світла та його реакція рухом на зовнішні подразники, такі як укол під час аміноцентезу, наводять на думку, що сприйняття починається ще в утробі матері. Звичайно, сприйняття дитини в утробі матері не є таким самим, як у 3-річної дитини. Однак, якщо врахувати, що психологічні чинники, які визначатимуть поведінку 3-річної дитини, формуються ще в утробі матері, це є об’єктом, на який слід звернути увагу.

Немовля отримує від пуповини не лише поживні речовини

Харчування та психологічний стан під час вагітності мають таке ж важливе значення, як і розвиток вашої дитини. Дитина через пуповину отримує не лише поживні речовини, а й ваші емоційні стани. Вона засвоює все — від ваших реакцій на кожен досвід, який ви переживаєте разом із партнером, до ваших відчуттів щодо навколишніх умов та людей, а також кожну вашу реакцію на зовнішній світ — так само, як засвоює поживні речовини. Сприйняття, закодоване в клітинах, разом із розвитком клітин піднімається на вищі рівні. Клітина розвивається, перетворюючи кожну записану інформацію на нервове сприйняття в наступні тижні. Якщо врахувати, що ми складаємося з клітин — найдрібніших будівельних блоків нашого організму, — можна усвідомити важливість цих клітинних кодувань, що починаються ще в утробі матері. Фолієва кислота є членом родини вітамінів групи В і відіграє важливу роль у процесах синтезу ДНК та клітинного поділу. Оскільки важливість розвитку клітин вже загальновизнана, лікарі приділяють особливу увагу вживанню фолієвої кислоти майбутньою мамою, починаючи ще з періоду до вагітності.

Психологічні проблеми не слід відкладати на потім

Зазвичай майбутні мами зосереджуються на харчуванні, а свій психологічний стан, який впливає на дитину, відсувають на другий план. У цей період психологічний стан батьків є не менш важливим, ніж харчування. Тому під час вагітності батьки повинні усвідомлювати необхідність налагодження міцного зв’язку зі своєю дитиною та забезпечення здорового початку розвитку її сприйняття.

У разі добре спланованої вагітності завдяки обстеженням та підготовці до вагітності батьки проходять більш усвідомлений процес, що дозволяє їм встановити зв’язок зі своєю дитиною ще до народження. Натомість у разі незапланованої вагітності батьки, які не мають можливості пройти цей усвідомлений процес, стикаються з певними труднощами. Життя не завжди складається так, як ми плануємо. Головне — навіть у ситуаціях, що застають нас зненацька, бути настільки обізнаними та свідомими, щоб знати, що робити, а чого не робити, і робити відповідні кроки.

Час наздоганяє кожного з нас у певний момент. Однак те, як час впливає на нас, залежить від того, які стосунки ми з ним налагоджуємо. Молодість — це стан не лише тіла, а й розуму. І секрет полягає у підсвідомості.

Основна структура нашого мозку починає розвиватися з моменту народження, а то й ще в утробі матері. Кожна інформація, досвід та емоції, отримані нами протягом цього процесу, накопичуються в нашій підсвідомості та формують нашу особистість. Однак тут є цікавий факт: мозок не може розрізнити інформацію, що надходить ззовні, та думки, які ми відтворюємо у своєму внутрішньому світі.

Мозок не може відрізнити вигадку від реальності

Саме тому повторювані думки, переконання та слова з часом закарбовуються у нашій підсвідомості. Мозок перебудовується відповідно до цих команд. І саме в цей момент у гру вступають мантри та афірмації.

Мантри — це мова підсвідомості. Кожне повторення переналаштовує хімічний склад мозку. Коли ви говорите собі: «Я молодий, бадьорий і здоровий», мозок сприймає цю команду як реальність. Адже мозок не розрізняє уяву та реальність. Що б ви йому не сказали, він сприймає це як правду.

Наука також підтверджує цю трансформацію. Епігенетика доводить, що наші гени не є незмінними; вони постійно змінюються під впливом факторів навколишнього середовища, думок та емоцій. Отже, ми не залежимо виключно від нашого генетичного спадку. Програмуючи свій розум, ми можемо зберегти молодість свого тіла.

Тіло слідує за розумом

Розумова молодість — це ключ до вічної молодості. Адже тіло слідує за розумом. Якщо ви налаштуєте свій розум на молодість, клітини також оновлюються відповідно. Позитивні афірмації, що повторюються щодня, закріплюють коди молодості у підсвідомості.

Не забувай, у тебе є потужний інструмент: твій власний розум. Те, як ти ним користуєшся, що відчуваєш, які слова повторюєш, формує твоє життя та твоє тіло. Перепрограмуй свій мозок. Адже залишатися молодим — це вибір.

Страх невдачі — це страх, який заважає досягти успіху. Більшість людей навіть не наважуються зробити перший крок, бо бояться невдачі. Як можна досягти успіху, якщо не робиш кроків уперед, а то й навіть не намагаєшся? Ви навіть не знаєте, на що здатні…

Коли ми перебуваємо в режимі «мені все одно», ми з самого початку не думаємо про невдачу. «Я навіть не допускаю думки про невдачу, взагалі про це не думаю. Я впевнений у собі, не маю жодних побоювань. Навіть найменша крихта такої думки не спадає мені на думку. Скажімо, я не зміг. У моєму житті нічого не зміниться, мені все одно», — коли ми говоримо це, ми вже вирішили половину справи. Коли зникають страхи, які ми називаємо бар’єрами, з наших плечей знімається величезний тягар. Щоб досягти успіху, спочатку потрібно зробити крок. Щоб впевнено рухатися до поставлених цілей, ви повинні перебувати в режимі «мені все одно».

Люди рухаються вперед, коли позбавляються своїх страхів. Ніколи не починайте будь-яку справу зі страху. Цю ситуацію можна порівняти з тим, якби ви починали матч, програючи 1:0. Адже наш мозок притягує до нашого життя те, про що ми думаємо, і втілює ці думки в реальність. Не кажучи вже про те, щоб думати про страх, навіть коли ми його відчуваємо, наш мозок вважає, ніби ми цього прагнемо, і притягує ці страхи до нашого життя. Наприклад, страх перед хворобою… Якщо ви постійно боїтеся захворіти, якщо, бачачи хворих людей, уявляєте собі, що одного дня ви теж можете захворіти на ті самі хвороби, ваш мозок втілює ці думки в реальність, і ви дійсно захворієте. Якщо ви не хочете, щоб ваші страхи збулися, вам слід відпустити їх і розслабитися. Чим більше ви розслабляєтеся, тим більше у вас з’являється спокійних думок, і тим швидше ви досягаєте успіху. Ви підвищуєте свою самооцінку. Коли ви перебуваєте в режимі «мені все одно», ви не стаєте байдужими. Ви просто залишаєтеся спокійними та врівноваженими. Мислячи розсудливо та холоднокровно, ви можете подолати свої страхи.

Творча візуалізація та мантри

Щоб увійти в режим «Мені все одно» і досягти успіху, ви можете використовувати різні техніки. Ви можете застосовувати творчу візуалізацію для досягнення успіху в тих сферах, які вас цікавлять.

У творчій уяві ви можете уявити саме той успіх, якого прагнете. Перебуваючи у спокійному та розслабленому стані, ви можете за допомогою своєї уяви змалювати ті результати, яких бажаєте досягти. Яку б роль ви не взяли на себе, яким би шляхом не пішли, і навіть з ким би не хотіли рухатися до успіху — ви можете оживити це все так, як вам заманеться. Наприклад, через два дні у вас має відбутися ділова презентація, яка може відкрити для вас нові перспективи у професійному житті та забезпечити підвищення, завдяки якому ви просунетеся по кар’єрних сходах. Просто підготувати зміст презентації недостатньо. Ви також повинні підготуватися психологічно.

Визначтеся, як ви хочете виглядати під час презентації. Чи хочете ви виглядати спокійним, впевненим у собі, говорити невимушено та відповідати на запитання впевнено, без жодних вагань? Під час медитації, коли ви заспокоюєте свій розум, уявіть себе саме таким. Уявіть, як ви чітко, послідовно розповідаєте, впевнено дивлячись слухачам прямо в очі. Чим частіше ви будете виконувати цю вправу, тим більше зростатиме ваша здатність до візуалізації. Ваш мозок втілить у життя те, що ви уявляєте.

Творча візуалізація допомагає вам заздалегідь відчути успіх, уявляючи бажані результати у своїй уяві. Коротше кажучи, вона дозволяє вам енергетично відчути успіх. Таким чином, ви зможете робити впевнені кроки до успіху, залишаючись настільки ж розслабленими та спокійними, як і в режимі «мені все одно».

За допомогою мантр ви також можете досягти стану «мені все одно». Під час медитації ви можете уявити собі персонажа, який перебуває в стані «мені все одно». Підкріплюючи це мантрами, ви можете запрограмувати свій мозок.

Щоб мати та виховувати дитину, насамперед потрібно розвивати себе. Адже ви можете виховувати свою дитину лише в межах своїх знань. Якщо ми не розвинули себе, то як ми можемо виховати якісну дитину? Ви повинні задати собі це питання. Щоб виховати дитину, яка досягла повного особистісного розвитку, спочатку ви повинні подбати про себе. Ви будете читати, вчитися та розвиватися. Ви створите для дитини міцну основу. Ви повинні детально вивчити всі фактори, що впливають на виховання дитини. Лише після цього першого кроку ви зможете виховати гідну дитину. І лише після цього ми зможемо говорити про особистісний розвиток дітей та його етапи.

Не забуваймо, що діти завжди обирають своїх батьків за зразок для наслідування. Першими людьми та персонажами, яких вони будуть копіювати, є саме батьки. Тому, щоб людина могла виховати іншу, їй насамперед потрібно виховати саму себе. Ви повинні читати, досліджувати, виправляти свої негативні риси. Ви повинні приборкувати своє его та навчитися ділитися. Якщо ви збираєтеся виховувати дитину, спочатку слід розвивати себе, навчитися спілкуванню, дослідити необхідні для цього умови та вжити відповідних заходів. За потреби слід стежити за публікаціями з особистого розвитку та звертатися за допомогою до фахівців.

РОЗВИТОК — ЦЕ ШЛЯХ, ЯКИЙ ПРОХОДИТЬСЯ КРОК ЗА КРОКОМ

Ми будемо чесними перед собою. Ми навчимося, що в тому середовищі, в якому ми живемо, нашою найголовнішою рисою має бути чесність. Якщо ми будемо діяти саме так, то зможемо спостерігати чесність і в наших дітей. Якщо ми любимо читати та розвиватися; якщо ми щодня докладаємо зусиль, щоб просунутися далі, ніж учора, і виховуємо свою дитину таким чином, то її особистісний розвиток зможе досягти ідеального рівня.

Найголовніше — не забувати, що розвиток — це шлях, яким потрібно йти крок за кроком. Навчімо цьому й наших дітей. Ніхто не може розвинутися миттєво, за один день. Неможливо за один день створити свій ідеальний світ і стати ідеальною людиною. Цю споруду можна звести щодня завдяки невеликим зусиллям, як цеглинки, що кладуться одна на одну. Дитина теж повинна це знати. Останнім часом у нашому суспільстві, на жаль, ми спостерігаємо таке: люди хочуть, щоб усе відбувалося дуже швидко. Вони прагнуть отримати все, чого бажають, не докладаючи зусиль, не читаючи, не здобуваючи необхідної освіти та не витрачаючи на це необхідної енергії. У такому разі створюється порожнє й нереальне суспільство.

Бути зрілим дуже важливо. Адже спочатку ви повинні знайти гармонію з самим собою. Щоб знайти гармонію з іншими, спочатку ви повинні полюбити себе. Людина, налагоджуючи зв’язок із собою, відкриває шлях до здорового спілкування з іншими. Якщо ви чесно аналізуєте себе, ви зможете чесно дискутувати з іншими. Але якщо ви бачите помилки лише в іншому, вважаєте себе досконалим і думаєте, що все навколо вас негативне, ви дуже віддалитеся від вирішення проблеми. І ніколи не знайдете справжнього щастя. Рішення починається з того, щоб сказати: «У чому я помилився?». Якщо ми можемо запитати себе: «Як я висловився, які помилки допустив?», — це означає, що ми зробили дуже важливий крок на шляху особистого розвитку. Отже, дитина, маючи таких батьків, виросте щасливою та здоровою особистістю, майбутнє якої буде побудоване на міцному фундаменті.

Коли ми зосереджуємося на своїх страхах, коли не знаємо, чого хочемо і що хочемо робити, коли не можемо визначитися, який шлях обрати, ми стаємо нерішучими. Нерішучість, коротко кажучи, — це відсутність впевненості в собі. Людина, яка не впевнена в собі, не може зробити крок, не може взяти на себе відповідальність. Людина, в голові якої постійно кружляють знаки запитання, не може прийняти жодного зваженого рішення. Навіть у тих питаннях, де вона все-таки приймає рішення, вона завжди помиляється. Вона не може прийняти правильних рішень ні для себе, ні для інших.

Режим «Мені все одно» сприяє тому, щоб ваші рішення були чіткішими, швидшими, реалістичнішими та правильнішими. Чим спокійнішою, врівноваженішою та самосвідомою є людина, тим швидше й правильніше вона приймає рішення. На обраних нею шляхах вона робить правильний вибір.

Щоб розпочати справу чи стати на якийсь шлях, він не витрачає час на довгі роздуми. Його розум спокійний і ясний. Подумавши, він одразу уточнеє рішення, яке прийме. І стає на цей шлях. Але в протилежних ситуаціях, коли розум переповнений упередженнями та тривогами, що випливають із минулих невдач, прийняти правильні рішення дуже важко. Тут насамперед потрібно заспокоїтися. Бути спокійним, впевненим у собі, тобто перебувати в режимі «мені все одно».

Зрештою, якщо ви перебуваєте в спокійному душевному стані, ви приймаєте правильні рішення. Рішення, прийняті в стані затуманення свідомості, ніколи не можуть бути правильними. Коли у вас в голові панує плутанина, ваш мозок не перебуває в спокійному стані. Тому потрібно заспокоїти мозок.

Уповільнення часто прискорює роботу

У деяких випадках вам може знадобитися прийняти рішення дуже швидко. Нездатність швидко прийняти рішення може призвести до того, що ви втратите великі можливості. Коли я кажу про швидке прийняття рішень, я не маю на увазі рішення, прийняті поспіхом, без обмірковування. Бути швидким — це не означає бути поспішним. Не пропустіть цього. Поспішаючи, ми можемо припуститися помилок. Але швидке прийняття рішень — це інша справа.

Спокійно, спираючись на життєвий досвід, накопичений до цього дня, ретельно аналізуючи та синтезуючи події, ми можемо приймати правильні рішення. Головне тут — приймати рішення, уявляючи собі, ніби готуєте страву на повільному вогні. Зберіть у голові всі дані, деякий час обмірковуйте їх. Нехай вони вільно кружляють у вашій свідомості.

Наприклад, з-за кордону надійшла пропозиція про роботу, на яку вам потрібно негайно відповісти. Ви зможете отримати набагато більше можливостей, ніж на поточній роботі: підвищення, високу зарплату тощо. Якщо ви добре знаєте себе, чітко визначили свої пріоритети та вмієте ретельно аналізувати, як ваші рішення вплинуть на оточуючих, ви зможете дати відповідну відповідь. Ви можете сказати: «Я не можу жити так далеко від своєї родини. Оскільки моїм пріоритетом є родина, я не можу поїхати за кордон». Або ж: «Жити за кордоном завжди було моєю мрією, і я впевнений, що моя родина мене в цьому підтримає. Моїм пріоритетом є побудувати успішну кар’єру. Я можу прийняти цю пропозицію». Немає хороших чи поганих рішень. Важливо вибрати те рішення, яке є найбільш підходящим і правильним саме для вас.

Практика мантр може стати потужним інструментом у процесах розумової та духовної трансформації. Однак цей метод може не мати однакового ефекту для всіх. Головною причиною цього є те, що мантра стає ефективною лише тоді, коли її застосовують правильно та регулярно. В іншому разі, як би людина не прагнула цього, очікувана трансформація може не відбутися.

Випадковість або особисті інтерпретації під час написання мантри можуть завадити досягненню ефективних результатів. Зокрема, внесення змін у слова порушує ланцюжок розумових команд і послаблює суть мантри. Кожне речення, створене в цьому процесі, є інструкцією, що надходить у підсвідомість, і ця інструкція має бути повною, чіткою та підкріпленою повтореннями. Якщо не вдається забезпечити стабільність, результати також будуть слабкими.

Умова регулярного застосування

Головним вражаючим елементом практики мантри є глибина свідомості, що досягається завдяки регулярному повторенню. Це схоже на регулярне застосування антибіотиків. Так само, як тіло не реагує на лікування з перервами, те саме спостерігається і на рівні свідомості. Мантри, які не пишуться щодня у певній кількості, чітко та зосереджено, на жаль, можуть виявитися неефективними.

Деякі люди хочуть побачити ефект мантри вже за кілька днів. Однак розум працює за шаблонами, що сформувалися протягом багатьох років. Зміна цих шаблонів вимагає терпіння та наполегливості. Особливо у людей з важким психічним минулим, переплетеним тривалими негативними переживаннями, у перші тижні можуть спостерігатися прояви опору. Старі емоції, сни або спогади, що спливають на поверхню, є природною частиною цього процесу. Якщо продовжувати практику, розум починає пристосовуватися.

Покірність без очікувань — найсильніший підхід

Ще одним важливим елементом є намір. Якщо під час написання мантри навантажувати себе надмірними очікуваннями, це може заблокувати розум. Процес стає більш плавним, коли його здійснюють у тихому спокої. Щоб почати відчувати дію мантри, потрібен час, і цей час може відрізнятися від людини до людини. Приклади людей, які регулярно писали мантру протягом року і за останній місяць пережили значні зміни, чітко ілюструють цю ситуацію.

Для практики мантри необхідні ясність розуму, емоційна зрілість та внутрішня щирість. У людей, у серці яких панують сильний гнів, ненависть або песимізм, ця техніка може мати обмежений ефект. Тому мантру слід практикувати з добрими намірами, терпінням та щирим прагненням до справжньої трансформації.

Розум, подібно до п’ятирічної дитини, навчається шляхом повторень, доки не зрозуміє, що є правильним. У цьому процесі важливе значення мають слова, що використовуються, правильність написання, порядок у зошиті і навіть візуальна структура тексту. Мантру слід розглядати не як завдання, а як духовну звичку. Результати проявляються не раптово, а завдяки внутрішній трансформації, що будується з терпінням.