Найбільша проблема людини — не брак знань, а спосіб мислення. Подумайте: двоє різних людей дивляться на одну й ту саму подію. Один бачить перешкоду, інший — можливість. Вони чують одне й те саме речення. Один здається, інший — надихається та починає діяти. Зовнішній світ однаковий, але внутрішні світи різних людей відрізняються. І коли змінюється внутрішній світ, змінюються й прийняті рішення.

Вже близько 40 років я розмірковую над людським розумом. 40 років я розробляю різні розумові схеми. Я випробовую їх у власному житті, а ті з них, що виявляються успішними, ділюся зі своїми друзями, оточенням та іншими людьми. З роками частину цих досліджень я виклав у книгах. Частину ж зареєстрував як інтелектуальну власність. І в центрі всіх цих досліджень насправді стояло одне єдине питання: чи може людина свідомо змінити свій спосіб мислення або ж змінити свою підсвідому програму? Якщо їй це вдасться, чи зміняться тоді її рішення? Чи зміниться її життя?

Чи справді я можу повною мірою використовувати свої можливості?

Можливо, протягом усього життя ми ставили неправильне запитання: «Як я можу збільшити свою продуктивність?» Натомість, можливо, правильне запитання було таким: «Чи справді я використовую свою продуктивність?» Це не одне й те саме. Подумайте: у всіх нас однакова кількість часу. У всіх нас день триває 24 години. Але деякі люди за ті самі 24 години досягають зовсім інших результатів. Чому?

Ми, люди, протягом усього життя намагаємося розвивати свій мозок. Ми читаємо більше книг, здобуваємо більше освіти. Ми накопичуємо більше знань, але майже ніколи не ставимо собі набагато важливішого питання: чи справді правильно працює система, яка використовує ці знання? Тобто, якщо нам щось потрібно, чи можемо ми отримати потрібну інформацію звідти, або ж ця інформація автоматично з’являється перед нами?

Уявіть собі бібліотеку. У цій бібліотеці є книги, і ви можете миттєво знайти ту, яку шукаєте. Усе лежить на своїх місцях, і той, хто її упорядковує, одразу знаходить те, що шукає. Ви можете придбати найпотужніший у світі комп’ютер, але якщо встановити на нього неправильне програмне забезпечення, ви ніколи не побачите справжньої потужності цього комп’ютера. Людський розум теж трохи на це схожий. Я ніколи не вірив у те, що наш мозок слабкий.

Звички автоматичного мислення

Люди часто повторюють ті самі помилки не через брак знань, а через звички автоматичного мислення. Щойно зазнають невдачі — одразу спадає на думку те саме: «Я не зможу». Щойно з’являється можливість — знову те саме: «А що, як я зазнаю невдачі?» Знайомимося з новою людиною — і знову чуємо ту саму фразу: «Чи прийме мене ця людина?» Зверніть увагу: обставини змінюються, але відповідь, яку дає розум, залишається незмінною. Чи справді ми мислимо вільно? Чи, можливо, ми здебільшого живемо за шаблонами мислення, які вже неодноразово повторювалися? Або ж ми діємо під впливом програм, закладених у наш мозок?

Можливо, насправді нам слід змінити саме ті шаблони мислення, які наш мозок автоматично повторює. Адже люди часто живуть одним і тим самим життям не тому, що не можуть прийняти нових рішень. Вони живуть одним і тим самим життям тому, що намагаються приймати нові рішення, спираючись на старі шаблони мислення. Ось тут є дуже важливе розрізнення. Я ніколи не слідував за твердженнями на кшталт того, що людина може використовувати більшу частину свого мозку. Мене цікавило зовсім інше: «Чи може людина навчитися більш усвідомлено використовувати той розумовий потенціал, яким вона вже володіє?» Ця сила є в нас. Головне — правильно її використовувати. Те, що змінює наше життя, — це не раптові спалахи натхнення, а саме ті форми мислення, які ми повторюємо щодня.